Історія міста

Про місто

Іллінці — місто в Україні, центр Іллінецького району Вінницької області.
Розташоване в низинній місцевості при злитті річок В’язовиці та Собок, яка тут впадає у річку Соб (басейн Південного Бугу). Неподалік від міста розташований Іллінецький метеоритний кратер.

Історія

Територія нинішніх Іллінців була заселена осілим населенням близько двох тисяч років тому. В околицях міста збереглися добре помітні залишки скіфських курганів (IV-ІІІ ст. до н. е.), досліджено залишки слов’янського селища — одну з найдревніших археологічних пам’яток V століття н. е., де знайдено рештки залізоплавильних печей, житла з кам’яними печами.

Перша письмова згадка — текст грамоти Федора Коріятовича 1391 року
(Взято зі статті білоруського історика О. Груші)

“Во имb О(т)цb и С(ы)на и С(вѧ)т(а)гоa Д(у)ха. Аминь Б(о)жьею м(и)л(о)стью
дѣдичь и на Мы, кнѧз Федоръ Корьѧтович, Б(о)жьею м(и)л(о)стью дѣдичь и
господарь Подольскои сесь листъ посмотри т или оуслышит его чтучы.
А к тои к Соколецьскои волости придала ѥму наша старь|шаѧ братьѧ и мы
Збыновъ потокъ весь ѿ верха ажь до оустьѧ а село Глинѧнець, а
Вороновицю, а Прилукъ, а Ильиньцѣ, на рѣцѣ | на Русавѣ дали ѥсмы ѥму в
трехъ мѣстѣхъ люди садит.”

У період XIV–XV ст. місто згадується уже як досить великий, незалежно збудований населений пункт, який король польський Казимир IV Ягеллончик у 1448 році дарує місто своєму вельможі Менку за ратні подвиги. У цей час місто називали Линці.

 

Про Іллінці не раз знаходимо згадки в історичних документах пізнішого періоду, особливо часів визвольної війни українського народу проти іноземних поневолювачів.

Багато видатних діячів визвольного руху українського народу проти турецько-татарських та польсько-шляхетських поневолювачів побували в Іллінцях. Так, у 1650-1651 роках Іллінецького сотника Івана Туровця неодноразово відвідував тогочасний кальницький полковник Іван Богун — талановитий полководець, соратник Богдана Хмельницького. А 18 вересня 1655 року та 17 травня 1656 року в місті зупинявся сам гетьман України. Частим гостем Іллінецької сотні (1659, 1661, 1671 роки) був Іван Сірко, який згодом став знаменитим кошовим отаманом Запорізької Січі.

Привілеєм від 22 жовтня 1757 р. король Август ІІІ офіційно надав Іллінцям магдебурзьке право, а також герб із зображенням «золотого лебедя з шістьма лебедятами на срібному тлі». Герб, очевидно, характеризував місто як «родове гніздо» тогочасної власниці Іллінців — княгині Барбари Санґушкової, уродженої Дунін, предки якої мали в гербі зображення лебедя.

Із середини XIX ст. населення Іллінців стало швидко зростати, і в 60-х роках тут проживало майже сім тисяч осіб.

В Іллінцях у 1801 році народилися і провели дитинство відомі поети, представники так званої української школи в Польській літературі Тимко Падура і Северин Гощинський.

З 1818 року в Іллінцях знаходився штаб В’ятського полку російських військ, яким з 1821 по 1825 рік командував Павло Пестель — керівник Південного товариства декабристів.

Після скасування кріпосного права в місті почали діяти церковнопарафіяльні школи. 1881 року тут засновано сільське двокласне училище, його першою попечителькою була власниця Іллінецького маєтку княгиня О. П. Демидова-Сан Донато. Із 1882 року в Іллінцях працює лікарня.

Починаючи з 1866 року, коли Іллінці стали волосним центром Липовецького повіту Київської губернії, місто почало активно розширюватись. У 1900 році нараховували близько 5 тисяч жителів (в основному євреїв). А з предмістями населення Іллінець становило 9400 жителів. У 1875 році власниця маєтку Демидова-Сан Донато збудувала цукровий завод.

У грудні 1917 року в місті була встановлена радянська влада, в березні 1918 місто зайняли війська кайзерівської Німеччини, в травні 1919 року війська генерала Денікіна, а у 1920 році — радянське військо.

Відповідно до нового адміністративного поділу у 1923 році Іллінці стають райцентром Бердичівської округи, з 1925 — райцентром Вінницької округи, з 1932 — райцентром Вінницької області.

23 липня 1941 року селище було окуповане гітлерівськими військами, майже 3 роки тривала окупація. За цей час в Іллінцях було розстріляно 2489 євреїв. Радянські війська зайняли місто в березні 1944 року. У цьому процесі брали участь партизани 2-ї партизанської бригади, яка базувалась у Шабелянському лісі.

Демографія

1973 рік 1989 рік 2001 рік 2010 рік 2013 рік
 3 447 чол. 10 536 чол. 11 186  чол. 11 286 чол. 11 366 чол.

Сучасний стан

З 1986 року Іллінці — місто районного значення. Має розвинену соціальну сферу: працює лікарня, Будинок культури, три школи, п’ять дитячих садків, школа естетичного виховання, дитячо-юнацька спортивна школа, бібліотеки, державний аграрний коледж.

Преса

 
«Трудова слава» — газета районної державної адміністрації, районної ради.
З 2004 року друкується газета приватних оголошень «Партнер» приватної форми власності.

Економіка

З промислових підприємств на території міста функціонують:

  • ТОВ «Люстдорф» монополіст у виробництві Т-молока в Україні
  • ТОВ «Іллінецький цукровий завод»
  • ТОВ «Іллінцібудматеріали»
  • Державне підприємство «Іллінецьке лісове господарство»
  • Підприємство по виготовленню меблів
  • Будівельні організації та транспортні підприємства

Населення