Жорнище - Шевченкове - В'язовиця

 Село Жорнище

Коштовним  смарагдом в обрамленні  трьох районів : Немирівського, Липовецького, Іллінецького красується наше Жорнище. Воно потопає в  білій піні  яблуневих садів навесні, п’янить ароматом  наливних яблук восени, впивається повсякчас ніжним хлюпотом Семирічки, Собка і Вязовиці,  живлячись звитягою і славою дідів і прадідів. На території, яка нині входить в адміністративні межі Жорнищенської сільської ради, люди жили ще в дуже далекі часи. Історики стверджують, що в період пізнього палеоліту на теренах Правобережної України проживав 1 чоловік на 60 м2. Всього ж тут проживало не більше 20 тисяч людей. Це були неандертальці. Поблизу сіл Жорнище та Шевченкове археологи знайшли залишки трьох поселень трипільської культури  в урочищах

  • «Куряча»,
  • «Вапельня»,
  • «Галявина».

Епоха, в яку жили трипільці, називається міднокам’яною (ІV – ІІІ тисячоліття до н.е). Населення займалось мотижним землеробством та скотарством. Жили трипільці великими родами. Кожне селище складалося з кількох десятків, а то і сотень жител, збудованих у вигляді концентричних кругів. В самому центрі селища були загони для корів, кіз, свиней. Археологи часто знаходять глиняні печі, кам’яні зернотерки, кремені сокири, серпи, ножі. Трапляються випалені фігурки звірів, посудини, фігури жінок. Навіть стінки горщиків, розмальовані фарбою, використовувались для відображення релігійних уявлень трипільців. Низка курганів тягнеться від Сороки, Паріївки, Кальника, Іллінець, Жорнища аж до Немирова, де знаходився скіфський адміністративно-племінний центр. (VІІ ст. до н.е. – ІІІ ст. н. е). Скіфи – це загальна назва групи  племен, які жили на території України з VІІ ст. до нашої ери до ІІІ ст. нашої ери. До складу скіфів входили іракомовні племена–кочівники і осілі землероби лісостепу, серед яких історики бачать предків слов’ян. Великі і малі кургани є їх поховальними спорудами. Поблизу нашого села, в Слободецькому лісі, археологами було знайдено скіфські могильники, що складаються з багатьох курганів.